У 1991 році в ніч з 18 на 19 серпня представниками вищого керівництва СРСР, незгодними з політикою реформ Горбачова і проектом нового Союзного договору, було створено Державний Комітет з надзвичайного стану в СРСР (ДКНС СРСР).
До нього увійшли віце-президент СРСР Геннадій Янаєв, прем'єр-міністр Валентин Павлов, міністр внутрішніх справ Борис Пуго, міністр оборони Дмитро Язов, голова КДБ Володимир Крючков, а також низка інших впливових політиків.
РОЗСЕКРЕЧЕНО ДИПЛОМАТИЧНІ ДОКУМЕНТИ ПРО РОЗПАД СРСР
20 серпня 1991 змовники оголосили по радіо і телебаченню, що Горбачов, якого ізолювали на дачі в Криму, за станом здоров'я не може виконувати обов'язки президента, у зв'язку з чим повноваження глави держави переходять до Геннадія Янаєва, вводиться надзвичайний стан в окремих місцевостях СРСР на термін 6 місяців, а для управління країною створюється ДКНС.
Першими своїми рішеннями Комітет припинив діяльність політичних партій, заборонив проведення мітингів і випуск низки газет. Припинили мовлення практично всі програми телебачення. У великі міста було введено війська.
Відповіддю стали масові демонстрації і мітинги протесту в Москві, Ленінграді та низці інших міст країни. Опір путчистам очолили президент РРФСР Борис Єльцин.
Він підписав указ, згідно з яким створення ДКНС було кваліфіковано як спроба державного перевороту, а союзні органи виконавчої влади, включаючи силові структури, було перепідпорядковано президентові РРФСР.
20 серпня в Москві введено комендантську годину. Навколо Будинку рад РРФСР (Білого дому) зібралися добровольчі загони захисників (близько 60 тисяч осіб) для оборони будинку від штурму урядових військ.
У ніч на 21 серпня колона бойових машин десанту підійшла до барикади поблизу Білого дому, близько 20 машин прорвали барикади на Новому Арбаті, але серйозного штурму вжито не було. У результаті тих подій загинули троє цивільних осіб.
Вранці 21 серпня почалося виведення військ з Москви, об 11 годині 30 хвилин відбулася надзвичайна сесія Верховної Ради РРФСР, на якій Єльцин заявив про антиконституційність путчу.
Сесія доручила прем'єр-міністру Івану РРФСР Силаєву і віце-президентові РРФСР Олександру Руцькому вирушити до президента СРСР Михайла Горбачова і звільнити його від ізоляції.
22 серпня Горбачов повернувся в Москву. Змовників за наказом президента СРСР було заарештовано. Їм висунули звинувачення за статтею 64 Кримінального кодексу РРФСР (зрада Батьківщині). Шістьох членів ДКНС і заступника міністра оборони генерала армії Валентина Вареннікова, котрий допомагав їм, а також низку інших діячів (у тому числі голову Верховної Ради СРСР Анатолія Лук'янова) було заарештовано за звинуваченням у захопленні влади і державній зраді.
МАЙЖЕ ПОЛОВИНА РОСІЯН ВВАЖАЄ, ЩО СРСР РОЗВАЛИВ ГОРБАЧОВ Більше читайте тут: https://tsn.ua/svit/20-rokiv-putchu-dkns-yak-rozvalili-srsr.html
23 серпня указом Бориса Єльцина було припинено діяльність компартії на території РРФСР (заборонена 6 листопада 1991). Наступного дня Михайло Горбачов заявив про відхід з посади генерального секретаря ЦК КПРС і звернувся до членів ЦК із закликом про саморозпуск компартії.
Діяльність союзних органів влади виявилася паралізованою. Реальний центр влади в Москві почав переміщатися до російського керівництва.
Серпнева криза прискорила процеси дезінтеграції та подальшого розпаду СРСР. 8 грудня 1991 представники РРФСР, України і Білорусі підписали декларацію про створення СНД і констатували розпад СРСР. Потім і решта 11 республік підписали протокол, формально заснували СНД.
25 грудня 1991 Михайло Горбачов оголосив про свою відставку з посади президента Союзу і підписав Указ про передачу управління стратегічною ядерною зброєю Президентові Росії Борису Єльцину, після чого в Кремлі було спущено червоний державний прапор СРСР і піднято прапор РРФСР. Більше читайте тут: https://tsn.ua/svit/20-rokiv-putchu-dkns-yak-rozvalili-srsr.html